Вона

Вона була такою не подібною на інших,
І він би втратив розум, та між інших,
Між сотень тих німих, обдертих та злиденних лярв,
Він втратив все — її, себе…
 
І не зберіг оте святе, що в ньому ще живе…
Й на мить здалось, що не помре…
І буде вічно тліти десь в душі,
Поки вона з тобою буде залишатися вночі…
 
Та її очі знов такі сумні. Втопити б  горе у вині…