Мені це набридло, досить! Досить стогнати про втрачені миті, Про те що не встиг, не умів, не цінив. Про те як все важко, що ти не встигаєш, Що сенсу немає, що ти один! Зрозумій одне: все залежить від тебе! Від тебе одного, не інших, ніяк! І що дано з неба, то буде, Не пройде і не омине. Не лий гіркі сльози, не варто, Воно не поможе, а може і легше, Але кому як… Звинувачень також не треба, Бо винен у всьому ти сам. А так все нормально, продовжуй жити, Ціни кожну мить і ціле життя… ...
Читати далі →

Дуже часто розчаровуюсь у відомих особистостях. Судячи з екранного висвітлення людина виглядає вихованою та інтелігентною, а насправді… Інколи не встигаєш за зміною масок. Часто за зміною зовнішнього виразу, та це не так страшно. Рідше коли враження співпадають. Але це завжди добре. Коли людина відкрита до спілкування, коли спілкується з тобою на рівних не показуючи свою, можливо, перевагу. Саме до цього вимираючого виду я б віднесла Андрія Любку (думаю хто це, говорити не потрібно). Дякую за ...
Читати далі →

Вона була такою не подібною на інших, І він би втратив розум, та між інших, Між сотень тих німих, обдертих та злиденних лярв, Він втратив все — її, себе…   І не зберіг оте святе, що в ньому ще живе… Й на мить здалось, що не помре… І буде вічно тліти десь в душі, Поки вона з тобою буде залишатися вночі…   Та її очі знов такі сумні. Втопити б  горе у вині…...
Читати далі →

День обіцяв бути хорошим. Але не так сталося як гадалося. Хоча ні, день таки був непоганий, підкачало його завершення. Ранок здивував свою сонячністю, давно уже не було легко на душі. Останні місяці живучи подіями Майдану, ми не помічали змін навкруги. Не помічали проходу весни, зміни пейзажів та вулиць. Але сьогодні все інакше, все якось доброзичливо… Хоча буденність та сама.  Самого ранку читання новин,  їх обговорення і знову читання, й очікування вечора. А на вечір заплановано похід на вис...
Читати далі →